вул. В. Великого 29 В
+38 067 491 10 10
вул. Січеславська 7
+38 098 491 10 10
вул. Робоча 65
+38 099 473 71 76
вул. Чернишевського 23
+38 097 473 32 53
Ефективне лікування |
Ефективно. Безпечно. Сотні вдячних пацієнтів.
Артрит – загальна назва для запальних захворювань суглобів. Захворювання є поширеним, причому з часом рівень захворюваності зростає.
Причини артриту можуть бути різні. Найчастіше йдеться про інфекційні процеси, алергічні реакції, порушення в роботі імунної системи, психічні травми. Однією з причин артриту є природне зношування суглобів.
Провокуючими факторами у розвитку артриту можуть бути погані умови довкілля, незбалансоване харчування, малорухливий спосіб життя, надмірна вага та генетична схильність.
Ревматоїдний артрит - ревматичний процес, що характеризується ерозивно-деструктивними ураженнями переважно периферичних дрібних суглобів. Суглобові ознаки ревматоїдного артриту включають симетричне залучення суглобів стоп і кистей, їх зміни, що деформують. До позасуглобових системних проявів належать серозити, підшкірні вузлики, лімфаденопатія, васкуліти, периферична нейропатія. Діагностика включає оцінку клінічних, біохімічних, рентгенологічних маркерів. Лікування ревматоїдного артриту потребує тривалих курсів нестероїдних протизапальних засобів, кортикостероїдів, базисних засобів, іноді – хірургічного відновлення суглобів. Захворювання часто призводить до інвалідності.
Причини, що зумовлюють розвиток ревматоїдного артриту, достовірно не встановлені. Визначено спадкову природу порушень імунологічних відповідей та роль інфекційних етіофакторів (вірусу Епштейн-Барра, ретровірусу, цитомегаловірусу, мікоплазми, вірусу герпесу, краснухи та ін.).
Основу патогенезу ревматоїдного артриту становлять аутоімунні реакції, що розвиваються у відповідь на дію невідомих етіологічних факторів. Ці реакції проявляються ланцюжком взаємозалежних змін – запаленням синовіальної мембрани (синовітом), формуванням грануляційної тканини (паннуса), її розростанням та проникненням у хрящові структури з руйнуванням останніх. Результатом ревматоїдного артриту є розвиток анкілозу, хронічного запалення параартикулярних тканин, контрактури, деформації, підвивихи суглобів.Класифікація ревматоїдного артриту
За клініко-анатомічними особливостями розрізняють форми ревматоїдного артриту, що протікають за типом поліартриту, оліго- або моноартриту; та Фелті)
За імунологічними характеристиками виділяють серопозитивні варіанти ревматоїдного артриту та серонегативні, які відрізняються виявленням або відсутністю ревматоїдного фактора у сироватці та суглобовій рідині.
Динаміка перебігу ревматоїдного артриту може бути різною. Стрімко прогресуючому варіанту властива висока активність: ерозування кісткових тканин, деформування суглобів, системні ураження протягом 1-го року захворювання. Ревматоїдний артрит, що поволі розвивається, навіть через багато років не викликає грубих морфологічних і функціональних змін суглобів, протікає без системного залучення.
За активністю клініко-морфологічних змін диференціюють три ступені ревматоїдного артриту. При мінімальній активності (I ст.) процесу відзначаються незначні болі в суглобах, минуща скутість у ранкові години, відсутність локальної гіпертермії. Ревматоїдний артрит середньої активності (II ст.) характеризується болями у спокої та в русі, багатогодинною скутістю, больовим обмеженням рухливості, стабільними ексудативними явищами у суглобах, помірною місцевою гіпертермією шкіри. Для високої активності (III ст.) ревматоїдного артриту типова сильна артралгія, виражена ексудація в суглобах, гіперемія та припухлість шкіри, непрохідна скутість, різко обмежує рухливість.
За ступенем порушення опорних функцій при ревматоїдному артриті розрізняють стадії ФН І, ФН ІІ та ФН ІІІ. Функціональні порушення І ст. характеризуються мінімальними руховими обмеженнями із збереженням професійної придатності. На стадії ФН II рухливість суглобів різко знижена, розвиток стійких контрактур обмежує самообслуговування і веде до втрати працездатності. Стадія ФН III ревматоїдного артриту визначається тугорухливістю або тотальною нерухомістю суглобів, втратою можливості самообслуговування та необхідністю постійного догляду за таким пацієнтом.
Суглобові прояви при ревматоїдному артриті
Домінуючим у клініці ревматоїдного артриту є суглобовий синдром (артрит) з характерним двостороннім симетричним залученням суглобів. На продромальному етапі відзначається втома, періодичні артралгії, астенія, пітливість, субфебрилітет, ранкова скутість. Дебют ревматоїдного артриту зазвичай пов'язується пацієнтами зі зміною метеофакторів, сезонів року (осені, весни), фізіологічних періодів (пубертатного, післяпологового, клімактеричного). Провокуючою причиною ревматоїдного артриту може бути інфекція, охолодження, стрес, травма та ін.
При гострому та підгострому дебюті ревматоїдного артриту спостерігається лихоманка, різка міалгія та артралгія; при малопомітному прогресуванні – зміни наростають тривало і супроводжуються суттєвими функціональними порушеннями. Для клініки ревматоїдного артриту типове залучення суглобів стоп та кистей, зап'ястків, колінних та ліктьових суглобів; в окремих випадках поразка стосується кульшових, плечових та суглобів хребта.
Об'єктивні зміни при ревматоїдному артриті включають скупчення внутрішньосуглобового ексудату, набряклість, різку пальпаторну болючість, рухові обмеження, локальну гіперемію та гіпертермію шкіри. Прогресування ревматоїдного артриту веде до фіброзування синовіальної мембрани та періартикулярних тканин і, як наслідок, до розвитку деформування суглобів, контрактур, підвивихів. У результаті ревматоїдного артриту настає анкілозування та знерухомлення суглобів. При ураженні синовіальних піхв сухожилля кисті – тіносиновіте нерідко розвивається синдром зап'ясткового каналу, патогенетичну основу якого становить невропатія серединного нерва внаслідок його здавлення. При цьому відзначається парестезія, зниження чутливості та рухливості середнього, вказівного та великого пальців кисті; біль, що поширюється на все передпліччя.
Розвиток позасуглобових (системних) проявів більш характерний для серопозитивної форми ревматоїдного артриту важкої тривалої течії. Поразка мускулатури (міжкісткової, гіпотенара та тенара, розгиначів передпліччя, прямої стегнової, сідничної) проявляється атрофією, зниженням м'язової сили та тонусу, осередковим міозитом. При залученні до ревматоїдного артриту шкірних покривів та м'яких тканин з'являється сухість та витонченість епідермісу, геморагії; можуть виникати мелклочаговые некрози піднігтьової області, що призводять до гангрени дистальних фаланг. Порушення кровопостачання нігтьових пластин веде до їхньої ламкості, смугастість і дегенерації.
Типовими ознаками ревматоїдного артриту служать підшкірно розташовані сполучнотканинні вузлики діаметром 0,5-2 см. Для ревматоїдних вузликів характерна округла форма, щільна консистенція, рухливість, безболісність, рідше – нерухомість внаслідок спаяності з апоневрозом. Ці утворення можуть мати одиничний або множинний характер, мати симетричну або несиметричну локалізацію в області передпліч і потилиці. Можливе утворення ревматоїдних вузликів у міокарді, легень, клапанних структурах серця. Поява вузликів пов'язана із загостренням ревматоїдного артриту, а їхнє зникнення — з ремісією.Найбільш важким перебігом ревматоїдного артриту відрізняються форми, що протікають з лімфоаденопатією, ураженням шлунково-кишкового тракту (енетритами, колітами, амілоїдозом слизової прямої кишки), нервової системи (нейропатією, поліневритом, функціональними вегетативними порушеннями), вов , фіброзуючий альвеоліт, бронхіоліт), нирок (гломерулонефрит, амілоїдоз), очей. З боку магістральних судин та серця при ревматоїдному артриті можуть виникати ендокардит, перикардит, міокардит, артеріїт коронарних судин, гранулематозний аортит.При ревматоїдних висцеропатіях внаслідок панартеріїту відзначаються шкірні симптоми у вигляді поліморфної висипки та виразок; геморагічний синдром (носові, маткові кровотечі), тромботичний синдром (мезентеріальні тромбози).
Тяжкими ускладненнями, зумовленими ревматоїдним артритом, можуть бути ураження серця (інфаркт міокарда, мітральна та аортальна недостатність, аортальний стеноз), легень (бронхоплевральні нориці), хронічна недостатність нирок, полісерозити, вісцеральний амілоїдоз.
Підозрія на ревматоїдний артрит є показанням для консультації ревматолога. Дослідження периферичної крові виявляє анемію; наростання лейкоцитозу та ШОЕ безпосередньо пов'язане з активністю ревматоїдного артриту. Типовими імунологічними маркерами при ревматоїдному артриті є виявлення РФ, зниження числа Т-лімфоцитів, підвищення кріоглобулінів, виявлення антикератинових антитіл (АКА).
До рентгенологічних критеріїв ревматоїдного артриту відноситься виявлення дифузного або плямистого епіфізарного остеопорозу, звуження суглобових щілин, крайових ерозій. За показаннями призначається МРТ-суглоба. Для взяття зразка внутрішньосуглобової рідини виробляють пункцію суглоба. При мікроскопії суглобової рідини виявляються неспецифічні запальні ознаки. Дослідження біоптату синовіальних мембран при ревматоїдному артриті демонструє гіпертрофію та збільшення числа ворсинок; проліферацію плазматичних, лімфоїдних та покривних клітин (синовіоцитів) суглобових оболонок; фібринові відкладення; зони некрозу.
Ревматоїдний артрит – ревматичний процес, що характеризується ерозивно-деструктивними ураженнями переважно периферичних дрібних суглобів. Суглобові ознаки ревматоїдного артриту включають симетричне залучення суглобів стоп і кистей, їх зміни, що деформують. До позасуглобових системних проявів належать серозити, підшкірні вузлики, лімфаденопатія, васкуліти, периферична нейропатія. Діагностика включає оцінку клінічних, біохімічних, рентгенологічних маркерів. Лікування ревматоїдного артриту потребує тривалих курсів нестероїдних протизапальних засобів, кортикостероїдів, базисних засобів, іноді – хірургічного відновлення суглобів. Захворювання часто призводить до інвалідності.
Причини, що зумовлюють розвиток ревматоїдного артриту, достовірно не встановлені. Визначено спадкову природу порушень імунологічних відповідей та роль інфекційних етіофакторів (вірусу Епштейн-Барра, ретровірусу, цитомегаловірусу, мікоплазми, вірусу герпесу, краснухи та ін.).
Основу патогенезу ревматоїдного артриту становлять аутоімунні реакції, що розвиваються у відповідь на дію невідомих етіологічних факторів. Ці реакції проявляються ланцюжком взаємозалежних змін – запаленням синовіальної мембрани (синовітом), формуванням грануляційної тканини (паннуса), її розростанням та проникненням у хрящові структури з руйнуванням останніх. Результатом ревматоїдного артриту є розвиток анкілозу, хронічного запалення параартикулярних тканин, контрактури, деформації, підвивихи суглобів.За клініко-анатомічними особливостями розрізняють форми ревматоїдного артриту:
<li, що характеризуються системною=»» симптоматикою;=»»>
</liхарактеризуються>
За імунологічними характеристиками виділяють
Динаміка перебігу ревматоїдного артриту може бути різною. Стрімко прогресуючому варіанту властива висока активність: ерозування кісткових тканин, деформування суглобів, системні ураження протягом 1-го року захворювання. Ревматоїдний артрит, що поволі розвивається, навіть через багато років не викликає грубих морфологічних і функціональних змін суглобів, протікає без системного залучення.
За активністю клініко-морфологічних змін диференціюють три ступені ревматоїдного артриту. При мінімальній активності (I ст.) процесу відзначаються незначні болі в суглобах, минуща скутість у ранкові години, відсутність локальної гіпертермії. Ревматоїдний артрит середньої активності (II ст.) характеризується болями у спокої та в русі, багатогодинною скутістю, больовим обмеженням рухливості, стабільними ексудативними явищами у суглобах, помірною місцевою гіпертермією шкіри. Для високої активності (III ст.) ревматоїдного артриту типова сильна артралгія, виражена ексудація в суглобах, гіперемія та припухлість шкіри, непрохідна скутість, різко обмежує рухливість.
За ступенем порушення опорних функцій при ревматоїдному артриті розрізняють стадії ФН І, ФН ІІ та ФН ІІІ. Функціональні порушення І ст. характеризуються мінімальними руховими обмеженнями із збереженням професійної придатності. На стадії ФН II рухливість суглобів різко знижена, розвиток стійких контрактур обмежує самообслуговування і веде до втрати працездатності. Стадія ФН III ревматоїдного артриту визначається тугорухливістю або тотальною нерухомістю суглобів, втратою можливості самообслуговування та необхідністю постійного догляду за таким пацієнтом.
Домінуючим у клініці ревматоїдного артриту є суглобовий синдром (артрит) з характерним двостороннім симетричним залученням суглобів. На продромальному етапі відзначається втома, періодичні артралгії, астенія, пітливість, субфебрилітет, ранкова скутість. Дебют ревматоїдного артриту зазвичай пов'язується пацієнтами зі зміною метеофакторів, сезонів року (осені, весни), фізіологічних періодів (пубертатного, післяпологового, клімактеричного). Провокуючою причиною ревматоїдного артриту може бути інфекція, охолодження, стрес, травма та ін.
При гострому та підгострому дебюті ревматоїдного артриту спостерігається лихоманка, різка міалгія та артралгія; при малопомітному прогресуванні – зміни наростають тривало і супроводжуються суттєвими функціональними порушеннями. Для клініки ревматоїдного артриту типове залучення суглобів стоп та кистей, зап'ястків, колінних та ліктьових суглобів; в окремих випадках поразка стосується кульшових, плечових та суглобів хребта.
Об'єктивні зміни при ревматоїдному артриті включають скупчення внутрішньосуглобового ексудату, набряклість, різку пальпаторну болючість, рухові обмеження, локальну гіперемію та гіпертермію шкіри. Прогресування ревматоїдного артриту веде до фіброзування синовіальної мембрани та періартикулярних тканин і, як наслідок, до розвитку деформування суглобів, контрактур, підвивихів. У результаті ревматоїдного артриту настає анкілозування та знерухомлення суглобів. При ураженні синовіальних піхв сухожилля кисті – тіносиновіте нерідко розвивається синдром зап'ясткового каналу, патогенетичну основу якого становить невропатія серединного нерва внаслідок його здавлення. При цьому відзначається парестезія, зниження чутливості та рухливості середнього, вказівного та великого пальців кисті; біль, що поширюється на все передпліччя.
Розвиток позасуглобових (системних) проявів більш характерний для серопозитивної форми ревматоїдного артриту важкої тривалої течії. Поразка мускулатури (міжкісткової, гіпотенара та тенара, розгиначів передпліччя, прямої стегнової, сідничної) проявляється атрофією, зниженням м'язової сили та тонусу, осередковим міозитом. При залученні до ревматоїдного артриту шкірних покривів та м'яких тканин з'являється сухість та витонченість епідермісу, геморагії; можуть виникати мелклочаговые некрози піднігтьової області, що призводять до гангрени дистальних фаланг. Порушення кровопостачання нігтьових пластин веде до їхньої ламкості, смугастість і дегенерації.
Типовими ознаками ревматоїдного артриту служать підшкірно розташовані сполучнотканинні вузлики діаметром 0,5-2 см. Для ревматоїдних вузликів характерна округла форма, щільна консистенція, рухливість, безболісність, рідше – нерухомість внаслідок спаяності з апоневрозом. Ці утворення можуть мати одиничний або множинний характер, мати симетричну або несиметричну локалізацію в області передпліч і потилиці. Можливе утворення ревматоїдних вузликів у міокарді, легень, клапанних структурах серця. Поява вузликів пов'язана із загостренням ревматоїдного артриту, а їхнє зникнення — з ремісією.
Найбільш важким перебігом ревматоїдного артриту відрізняються форми, що протікають з лімфоаденопатією, ураженням шлунково-кишкового тракту (енетритами, колітами, амілоїдозом слизової прямої кишки), нервової системи (нейропатією, поліневритом, функціональними вегетативними порушеннями), вов , фіброзуючий альвеоліт, бронхіоліт), нирок (гломерулонефрит, амілоїдоз), очей. З боку магістральних судин та серця при ревматоїдному артриті можуть виникати ендокардит, перикардит, міокардит, артеріїт коронарних судин, гранулематозний аортит.При ревматоїдних висцеропатіях внаслідок панартеріїту відзначаються шкірні симптоми у вигляді поліморфної висипки та виразок; геморагічний синдром (носові, маткові кровотечі), тромботичний синдром (мезентеріальні тромбози).
Тяжкими ускладненнями, зумовленими ревматоїдним артритом, можуть бути ураження серця (інфаркт міокарда, мітральна та аортальна недостатність, аортальний стеноз), легень (бронхоплевральні нориці), хронічна недостатність нирок, полісерозити, вісцеральний амілоїдоз.
Підозрія на ревматоїдний артрит є показанням для консультації ревматолога. Дослідження периферичної крові виявляє анемію; наростання лейкоцитозу та ШОЕ безпосередньо пов'язане з активністю ревматоїдного артриту. Типовими імунологічними маркерами при ревматоїдному артриті є виявлення РФ, зниження числа Т-лімфоцитів, підвищення кріоглобулінів, виявлення антикератинових антитіл (АКА).
До рентгенологічних критеріїв ревматоїдного артриту відноситься виявлення дифузного або плямистого епіфізарного остеопорозу, звуження суглобових щілин, крайових ерозій. За показаннями призначається МРТ-суглоба. Для взяття зразка внутрішньосуглобової рідини виробляють пункцію суглоба. При мікроскопії суглобової рідини виявляються неспецифічні запальні ознаки. Дослідження біоптату синовіальних мембран при ревматоїдному артриті демонструє гіпертрофію та збільшення числа ворсинок; проліферацію плазматичних, лімфоїдних та покривних клітин (синовіоцитів) суглобових оболонок; фібринові відкладення; зони некрозу.
Псоріатичний артрит характеризується поступовим розвитком хвороби, набряклістю в місці ураження та локальним підвищенням температури. На шкірі та волосистій частині голови з'являються плями червоного кольору, які доставляють людині дискомфорт у вигляді сверблячки та лущення. Також паралельно уражаються нігтьові пластини, вони починають розщеплюватись. Постраждати від цього виду артриту може будь-який суглоб, але частіше трапляються пальці рук. При цьому вони товщають і формою нагадують сосиски. Біль на початкових етапах розвитку хвороби не проявляється, а якщо і присутній, то тільки вранці;
Остеоартрит проявляється в тому, що суглоби хворіють дуже повільно та поступово, у міру того, як хвороба прогресує. Також характерною ознакою є хрускіт. Уражаються як суглоби кінцівок, і хребетний стовп;
Інформація на сайті, не може бути використана для встановлення діагнозу, призначення лікування та не замінює прийом лікаря. |
Бережіть своє здоров'я, не дозволяйте хворобам зіпсувати вам якість життя, звертайтеся вчасно до фахівців! |
Ми направляємо своїх пацієнтів лише до найкращих лікарів. Тому, щоб ви могли відчувати себе більш впевнено та захищено, у цьому розділі ми розміщуємо інформацію про тих лікарів, з якими ви спілкуватиметеся під час відвідування нашого центру.
Стаж роботи 20 років
Стаж роботи 15 років
Стаж роботи 16 років
Стаж роботи 20 років
VAN Clinic Medical group – це мережа багатопрофільних медичних центрів для дорослих та дітей. Сучасний центр ортопедії. Відділення хірургії одного дня. Консультації лікарів найвищої категорії. Сучасне високотехнологічне встаткування. Високий рівень обслуговування.
вул. Робоча 65, м. Дніпро
вул. Чернишевського 23, м. Дніпро
вул. В. Великого 29В, м. Кривий Ріг
вул. Січеславська 7, м. Кривий Ріг
© 2023 ТОВ "Добробут нации"
ЛІЦЕНЗІЯ МОЗ УКРАЇНИ №199 ВІД 17.03.2016 Р.